Завезений на Україну з Далекого Сходу. Знайшовши в місцях випуску екологічно сприятливі умови для розмноження, єнотовидний собака в ряді районів України швидко досяг високої чисельності. Забарвлення хутра характеризується сумішшю чорно-бурнх і рудувато-палевих відтінків. Над кожним оком звіра до вух тягнуться широкі білі смуги. На відміну від інших хижаків по боках голови подовжене волосся утворює дуже характерні для єиотовидних собак баки білуватого кольору. Улюблені місця оселення — невеликі переліски по долинах річок, багатих на заплавні неглибокі водойми та високотравні луки, що заросли чагарником. Єнотовидні собаки живуть в норах, які риють самі, або займають покинуті нори борсуків і лисиць. Зрідка будують лігво у хащах чагарниках і навіть у стіжках сіна. Це переважно нічні тварини. Живиться єнотовидний собака дрібними гризунами, землерийками, жабами, пташиними яйцями і пташенятами, рибою, різними комахами, молюсками, черв’яками, а також ягодами та плодами фруктових дерев. На кінець осені нагулює багато жиру.

На Далекому Сході єнотовидні собаки приблизно з листопада до березня перебувають в зимовій сплячці. На Україні справжньої зимової сплячки ці звірі не знають. Лише під час великих морозів та снігопадів декілька днів лежать у своїх норах. Парування відбувається в лютому — березні. В травні – червні після 57—62 днів вагітності самка народжує від 4 до 15 щенят. Ростуть вони швидко і вже в кінці першого року стають статевозрілими. Тривалість життя єнотовидного собаки — до 10 років. По­лювання на нього дозволене під час сезону на хутрових звірів. Економічне значення не велике. Щорічно на Україні добувають близько 3—4 тис. єнотовидних собак.