Україна розташована в трьох фізико-географічних зонах: поліській, лісостеповій і степовій.

До поліської зони належать волинське і чернігівське Полісся, Карпати та Прикарпаття, куди входять адміністративні області Волинська, Ровенська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Чернігівська, північні частини Київської і Сумської областей.

Лісостепова зона включає лівобережний та правобережний Лісостеп, Лісостеп долини річки Сіверський Донець та Донецького кряжу. Це Вінницька, Львівська, Полтавська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська області та південні частини Київської, Сумської і Харківської областей.

До степової зони належать правобережний і лівобережний Степ, узбережжя Чорного та Азовського морів з лиманами і гирлами рік. До неї входять Луганська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Кримська, Миколаївська, Одеська і Херсонська адміністративні області.

Для кожної з цих зон характерний певний склад угідь. За прийнятою на Україні типологією мисливських угідь вони підрозділяються на: хвойний, листяний і мішаний ліси, ниви, луки, болота, водойми. Зокрема, на Поліссі переважають хвойні і мішані ліси або різнотравна рослинність лук і боліт.

Карпати густо вкриті лісом, характер якого змінюється залежно від висоти гір. В передгір’ї – мішані ліси у вигляді дібров, вище 600 м розташовані букові та буково-ялинові ліси, ще вище ростуть смерекові. Річки Карпат мають гірський характер.

В лісостеповій зоні в основному листяні ліси, лани і луки; річки мають широкі заплавні долини і повільну течію. Головний ландшафт степової зони — це лани, а серед водно-болотних угідь значне місце займають плавні в гирлах річок.

В кожній зоні спостерігаються і внутрішньозональні підмін пості ландшафтів. Під впливом господарської діяльній ті людини мисливські угіддя постійно змінюються: осушуються болота, створюються нові водойми, збільшується площа лісових угідь.

Ці зміни пов’язані із зростанням населених пунктів, освоєнням земель для потреб сільського господарства і промисловості, проведенням у великих масштабах меліоративних робіт, що відбуватиметься і надалі.

Звідси виникає настійна потреба раціонального впливу людини на умови існування диких тварин. Першочерговим завданням мисливських організацій і товариств повинно бути посилення роботи щодо підвищення продуктивності мисливських угідь шляхом правильного регулювання чисельності мисливських тварин, планового здійснення заходів по відтворенню запасів мисливських звірів і птахів та їх належної охорони.