Мисливська фауна становить істотну частину природних ресурсів країни, тому раціональне використання запасів мисливських звірів і птахів має чимале значення для народного господарства.

Незважаючи на спортивний характер полювання на Україні, мисливське господарство ведеться у в плановому порядку. З цього положення і витікає розуміння мисливських угідь як виробничих площ, на яких безпосередньо здійснюється процес полювання та провадиться комплекс біотехнічних та інших мисливсько-господарських заходів, спрямованих на відтворення і збільшення запасів мисливських тварин.

В справі правильного ведення мисливського господарства велику роль відіграє добре налагоджений облік мисливських звірів і птахів в угіддях та додержання науково обґрунтованих норм їх відстрілу.

При відсутності даних про кількість основних видів дичини мисливське господарство або не добирає «врожаю» дичини в своїх угіддях, або може підірвати її запаси при занадто інтенсивному відстрілі. Визначення науково обґрунтованих норм добування мисливських тварин — це біологічна основа раціонального їх промислу.

Здійснювати ці заходи можна лише в правильно організованих мисливських господарствах і угіддях з добре налагодженою єгерською службою.

Протягом 1960—1968 рр. на Україні була ліквідована знеосібка у користуванні мисливськими угіддями шляхом створення ряду державних і приписних мисливських господарств та закріплення певних ділянок мисливських угідь за первинними колективами УТМР.

Новий порядок використання мисливських угідь дав позитивні наслідки: поліпшилася організація самого процесу полювання, впроваджується планування біотехнічних заходів, що в цілому сприяло збереженню і збільшенню чисельності мисливських тварин, зокрема копитних.

Сучасне мисливське господарство вже відійшло від методів регулювання чисельності мисливських тварин одним тільки відстрілом в процесі полювання. Зараз виникає гостра необхідність приділяти значно більшу увагу вирішенню питані, всебічного відтворення мисливської фауни, особливо тих видів, у яких спостерігається тенденція до зменшення поголів’я.

Проте збільшення чисельності тварин в кожному конкретному господарстві слід розраховувати виходячи лише з біологічно і економічно обґрунтованого рівня. Це в першу чергу стосується тих тварин, які при наявності надмірної щільності на розрахункову одиницю площі угідь здатні завдавати істотних збитків лісовому або сільському господарству (особливо лось, кабан). Continue Reading »