Географічне положення, сприятливі кліматичні умови і різноманітність угідь України зумовлюють наявність великої кількості видів ссавців і птахів, що населяють її територію. В угіддях України зустрічається приблизно 35% видів ссавців та близько 60% видів птахів, поширених на території колишнього Радянського Союзу, багато з яких є об’єктами полювання. Сучасне поширення мисливських тварин пов’язане з природною зональністю території республіки.

Для фауни Полісся характерна наявність типових лісових тварин — лося, козулі, дикого кабана, рисі, бобра, тетерука, глухаря, рябчика, а для заболочених просторів різні види диких качок та пастушків.

Своєрідна і фауна Карпатських гір і передгір’їв. Тут водяться благородний олень, козуля, ведмідь, лісова куниця, глухар, тетерук, рябчик.

Представниками фауни лісостепової зони є і лісові, і степові види тварин: козуля, заєць-русак, лисиця, борсук, вовк, білка, сіра куріпка, перепел, водоплавна і болотна дичина.

Характерними мешканцями степової зони є заєць-русак, лисиця, дрохва, сіра куріпка, перепел.

В долинах рік Дніпра, Дністра, Дунаю та їх приток, па території всіх ландшафтних зон поширені різні види куликів, пастушкових, качок, із ссавців тут зустрічаються єнотовидний собака, видра, ондатра.

Своєрідний характер має фауна понизь великих рік, де особливо виразний ландшафт заплав, а також морського узбережжя з прибережними островами. Тут в значній кількості поширені різноманітні болотні і водоплавні птахи — кулики, чисельні види качок, на гніздування зупиняється сіра гуска.

Фауна гірського Криму характеризується наявністю лісових видів — оленів, козуль, борсуків, лісових куниць, на скелях гніздиться сизий голуб, а під час осіннього перельоту в передгір’ї та на узбережжі в значній кількості з’являється перепел, вальдшнеп.

Внаслідок проведення акліматизаційних робіт фауна України поповнилась такими новими мисливськими тваринами, як білка-телеутка, єнотовидний собака, плямистий олень, фазан, кеклик. Ведуться роботи по відновленню чисельності лані і зубра.

Значну роль відіграє і переселення мисливських тварин з тих господарств, де їх щільність почала перевищувати оптимальні норми, в інші мисливські угіддя, де цих тварин обмаль. За останні роки було проведено переселення козуль, диких кабанів, оленів та інших тварин.

Для того щоб правильно оцінювати поголів’я мисливських тварин, потрібно мати певну уяву про внутрішню структуру їх населення. Під внутрішньою структурою слід розуміти кількісне співвідношення особин видів, що становлять дане угрупування тварин. Структура населення характеризується двома показниками: чисельністю видів і часткою кожного з них в населенні. Чисельність дає уяву про кількість тварин у відношенні до території, а частка в населенні показує, яке місце даний вид займає серед інших видів. Рівень чисельності і частка в населенні тісно пов’язані між собою. Чим вище чисельність, тим більш домінуюче положення займає той чи інший конкретний вид тварин. Проте, один і той же вид при незмінній чисельності в одному місці домінує, а в іншому має другорядне значення при більш високій чисельності інших видів. Наприклад, майже в усіх природних зонах України домінує, заєць-русак, проте частка його в населенні серед інших нидів мисливських звірів буває різною і становить в Карпатах 44,85%, в поліській зоні — 66,62, в лісостеповій — 71,21 і в степовій зоні — 80,92%.

Під впливом антропогенних факторів спостерігаються певні зміни в поширенні мисливських тварин України. Порівняння змін дають змогу оцінювати стан популяції кожного виду. Наприклад, порівняння змін, що відбулися за останні п’ять років у населенні таких видів, як дикий кролик, заєць-русак, білка й бобер, дозволило встановити, що при домінуючому положенні зайця-русака в усіх зонах його частка в населенні по Україні серед чотирьох вказаних видів зросла всього на 0,05%. Таке незначно збільшення поголів’я свідчить про неблагополучний сучасний стан з популяцією зайця-русака на Україні.