Можна без перебільшення сказати, що мисливець, який не розуміє слідів в природі,— не мисливець.

Висліджування мисливських тварин — це особливе вміння, якому може навчити тільки тривалий досвід, і набуття цього досвіду можна прискорити лише шляхом спостережень, користуючись для цього будь-яким слуш­ним випадком. Висліджувати тварин можна не тільки по слідах-відбитках, що залишаються від ніг, але й по слідах їх діяльності — погризах, поїдях, пороях, лігви­щах тощо. Найкраще визначати сліди по свіжому сні­гу — пороші. Але вислідити мисливського звіра або пти­цю можна і по чорній тропі. Для цього треба шукати та­кі місця, де добре відбиваються та зберігаються сліди. Це пил та пісок на дорогах і стежках, грязь та мул по бере­гах озер, струмків і річок та дно мілких калюж. Добре по­мітні сліди і на росистій траві. На зеленій рясці, що по­криває озерце чи болото, видно доріжки, залишені качка­ми, що плавали, а по пір’їнках, які залишилися на воді або на прибережній траві, можна визначити вид цих качок. Для кожного, хто спостережливий, сліди мислив­ських тварин — це природна книга, в якій можна про­читати цікаві сторінки з життя четвероногих та пернатих мешканців.

Звичайно, мисливцю найчастіше доводиться вислі­джувати звіра взимку, в сезон полювання, тому для нього дуже важливо вміти визначити свіжість сліду на снігу. Свіжий слід має чіткий відбиток. Маленькі грудочки, на­віть крупинки снігу, викинуті ногою, накресливши ясні крихітні слідки, лежать ледь торкаючись поверхні снігу. Краї всіх заглибин на свіжому сліду гострі і тонкі. З ча­сом слід починає старіти, сніг поступово випаровується (навіть в сильний мороз) і краї заглибин гублять свою гостроту та заокруглюються. Окремі крупинки та грудоч­ки снігу теж починають немов би плавитись і гублять свою чіткість. При різній погоді в різній місцевості ста­ріння сліду проходить не з однаковою швидкістю, тому кожному мисливцю треба постійно підтримувати та по­новлювати набутий досвід оцінки свіжості сліду за його виглядом.

Другою, не менш важливою ознакою свіжості сліду е стан порушеного слідом снігу. Сніг, що випав, завжди зверху твердне. Звір, ідучи, порушує верхній шар снігу і оголює внутрішній м’якіший та розсипчастий шар. Зрозуміло, що цей нижній шар теж згодом почне тверднути. І чим сильніший мороз, тим швидше сніг твердне. За ета­пом затвердіння снігу в середині сліду, тільки не на його дні, де сніг стиснений вагою звіра, а по боках, мисливець може визначити час, коли пройшов звір. Слід заува­жити, що затвердіння снігу залежить не тільки від моро­зу, але й від сили вітру, вологості повітря та інших умов місцевості. Тільки постійна практика може навчити мис­ливця безпомилково читати сліди, тому в кожному ви­падку, коли мисливець бачить звіра, він повинен піти на те місце, де пройшов звір і подивитись на залишені ним сліди. Старіння сліду при різній погоді можна вивчати навіть у населеному пункті по слідах собак, котів і на­віть своїх власних. Continue Reading »