Вовк. За останнє десятиріччя загальне поголів’я зменшилося майже в три рази. В 1970 р. найбільше вовків було на Поліссі. Зустрічаються в лісостеповій зоні, Карпатах. Майже зовсім немає вовків в Степу. Чисельність вовків слід контролювати і в майбутньому.

Лисиця. Загальне поголів’я стабілізувалося в межах 180—190 тис. Найбільше лисиць нараховується в степовій зоні і найменше — в Карпатах. Проте щільність їх найвища саме в Карпатах і становить 5,37 особини на 1000 га мисливських угідь.

Єнотовидний собака. Чисельність стабілізувалась в межах 11—12 тис. Найбільша кількість — в поліській зоні.

Бурий ведмідь. Основне поголів’я зосереджено в Карпатах, середня кількість за останні п’ять років становила 800—900 голів. Найбільша кількість ведмедів облічена в Закарпатській та Івано-Франківській областях.

Рись. На Україні нараховується зараз понад 400 голів, в основному в Карпатах. Рись належить до зникаючих тварин, тому її необхідно зберегти в складі нашої фауни як біологічний вид.

Борсук. Завдяки належній охороні популяція борсука в цілому збільшилася з 5,9 тис. в 1961 р. до 13,3 тис. в 1970 р. Проте положення його не в усіх зонах республіки благополучне. За останні п’ять років в ряді поліських областей і в більшій частині степової зони щільність населення борсука знизилася, незважаючи на багаторічну заборону його добування. Вживаються термінові заходи по охороні всіх поселень борсука.

Видра. Мало чисельний вид, кількість якого зростає повільно. Якщо в 1961 р. було облічено 1600 голів цього дуже цікавого звіра, то в 1970 р. поголів’я збільшилося лише до 4200 голів. В зв’язку з освоєнням водних угідь, гідробудівництвом та все більшим впливом фактора турбування не доводиться сподіватися на істотне збільшення чисельності видри. Але вона, як і рись, повинна бути збереженою в складі нашої фауни.

Дикий кабан. В перші післявоєнні роки лише в деяких областях нараховувалась незначна кількість диких кабанів. В 1961 р. дикий кабан вже зустрічався у 18 областях України, а чисельність його становила 8,5 тис. особин. Завезення маточного поголів’я з інших районів країни, переселення, заходи по підгодівлі в зимовий час, суворе регулювання відстрілу дали такі наслідки – в 1970 р. дикий кабан заселив всі області, а чисельність його досягла 46 тис, тобто популяція зросла більше ніж в п’ять разів. Найбільша кількість дикого кабана в поліській зоні. Чимало цих тварин в лісостеповій зоні і Карпатах. Є вони вже і в усіх степових областях. Найбільша щільність поголів’я диких кабанів – понад 5 особин на 1000 га – в лісових угіддях Карпат.

Козуля. Населяє всі області України. Поголів’я невпинно зростає. Якщо в 1961 р. кількість козуль становила 43 тис, то зараз їх нараховується близько 124 тис, тобто поголів’я збільшилося майже в три рази. Найбільше ко­зуль в поліській зоні, а найвища щільність, як і дикого кабана, спостерігається в Карпатах – 16 голів на 1000 га лісових угідь.

Лось. Винищений раніше майже на всій території республіки, в 1961 р. вже заселив десять областей України, а чисельність його становила 1,6 тис. В 1970 р., через десять років, лось зустрічався вже в 22 областях, а чисельність його досягла майже 13,5 тис, тобто зросла більш як у вісім разів. Найбільше лосів в поліській зоні, тут і найбільша щільність населення на одиницю площі. В деяких районах необхідно регулювання чисельності тому, що лосі, коли його кількість перевищує норму, може завдавати чималих збитків лісовому господарству.

Лань. Поголів’я лані на Україні дуже мало чисельне — всього трохи більше 200 особин, які зараз утримуються лише в деяких мисливських господарствах. Цей вид є дуже перспективним для острівних широколистяних масивів лісостепової і частково степової зон. Передбачено розширення робіт по завезенню і відтворенню лані в мисливських господарствах зазначених зон.

Плямистий олень. Завезено його з Усурійського краю. Наслідки робіт по акліматизації показали, що при вдалому виборі угідь та здійсненні необхідного комплексу біотехнічних і охоронних заходів поголів’я плямистого оленя швидко зростає. Це підтверджується на прикладі Вінниць­кої і Черкаської областей. Так, в 1957 р. 20 плямистих оленів було випущено в Шендерівській лісовій дачі Вінницької області. Зараз чисельність плямистого оленя тут збільшилася в 15 разів. Те ж саме спостерігається і в Чер­каській області, куди в 1958 році з Далекого Сходу було завезено 25 плямистих оленів. Зараз їх там близько 500 при щільності на деяких ділянках понад 100 голів на 1000 га лісових угідь. Здатність плямистого оленя до швидкого розмноження вимагає контролю за його чисельністю та підтримання останньої на необхідному рівні шляхом розселення частини тварин та селекційного відстрілу. Continue Reading »