Білка поширена в лісах Полісся, Лісостепу, Карпат та Криму. В Крим завезена білка-телеутка з Алтайського краю. Забарвлення волосяного покриву цього гризуна влітку в основних районах України — червоно-каштанове, в Карпатах та в Криму — темно-буре і навіть чорне, взимку рудувато-коричневе або димчасто-сіре. За кольоровими ознаками серед білок України розрізняють декілька підвидів. Білки населяють як листяні, так і хвойні високостовбурні ліси. Живуть на деревах, де роблять з гілочок, моху і лишайнику кубла. Оселяються також в дуплах старих дерев. Білка — денна тварина. Живиться насінням шишок сосни, ялини і ялиці, горіхами ліщини та бука, жолудями, а також грибами, бруньками, ягодами, плодами. Зрідка споживає і тваринну їжу: яйця птахів і пташенят, комах, мурашині яйця тощо. На зиму робить запаси кормів. Розмножується 2 рази на рік: перший раз у березні — квітні, другий — у липні — серпні. Після 35—40 днів вагітності самка народжує 2—7 малят. Малята ростуть швидко і вже через 15 днів починають самостійно добувати їжу. Статевозрілими молоді білки стають у 6-місячному віці. Живуть до 12 років. Полювання на білку на Україні дозволяється лише в окремі роки, коли чисельність її досягає промислової щільності.