Archive for Квітень, 2010

Поводження з рушницею та заходи безпеки

Необхідно пам’ятати і обов’язково виконувати такі основні правила:

не направляти рушницю, навіть незаряджену, в бік людини або тварини;

дома тримати рушницю розрядженою в чохлі або футлярі з спущеними курками;

боєприпаси зберігати окремо і обов’язково під замком;

при переїздах тримати рушницю на колінах у футлярі чи чохлі;

ніколи не витягати зібрану рушницю за стволи з автомашини, човна тощо;

не можна перелазити через загорожу, стрибати через канави із зарядженою рушницею;

на облавних полюваннях не сходити з номера, не розрядивши рушниці;

не вставляти в патронник патрона, що туго входить, і ні в якому разі не застосовувати ударів для цього;

не затикати на полюванні стволів під час дощу або снігу, а носити рушницю краще стволами донизу;

не стріляти по неясно видимій цілі, на шелест в лісі або очереті, а також через голову товариша, особливо знаходячись у човні;

на привалі рушницю слід вішати стволами вниз і теж розрядженою. Коли немає на що повісити, треба покласти на рюкзак, або якусь одежину;

обов’язково розряджати рушницю при підході до місця збору мисливців.

Мисливець мусить виконувати ці основні правила не тільки сам, але й обов’язково вимагати виконання їх від інших мисливців.

Вибір рушниці

Мисливець-початківець перш ніж купити рушницю повинен вирішити де, в якій місцевості, на яких звірів та птахів буде полювати. Виходячи з цього, підбирає рушницю. Одноствольна та ще й однозарядна рушниця для по­лювання менш придатна, бо в разі застрявання дульця гільзи в казеннику після пострілу, не можна негайно зробити другий постріл.

Краще купувати рушницю двоствольну, з внутрішніми курками, з стволами свердленими — правий чи нижній з невеликим звуженням, а лівий чи верхній із звуженням до 1 мм біля дульної частини стволів (чоком). Особливу увагу треба звернути на правильність свердлення каналів стволів. Перевірити це як слід у рушниці змащеної маслом, особливо густим, не можна, а тому треба канали витерти, навести їх на вікно чи інше світло і подивитись пильно з казенної, потім з дульної частини в стволи. Рушниця для ходового полювання не повинна бути важкою, бо це втомлює мисливця на полюванні.

Кращими рушницями для всіх угідь України слід вважати двоствольні дробові 12, 16 та 20-го калібрів з внутрішніми курками.

Рушниця повинна мати такі важливі для полювання якості: прикладистість, правильний баланс і посадистість.

Прикладистість — здатність рушниці при скидці її до плеча постійно давати сполучення прицільної лінії рушниці з променем зору, що йде від ока стрільця до точки прицілювання.

Балансом рушниці прийнято вважати розташування центру її ваги відносно казенного зрізу стволів або щитка ствольної коробки при закритій рушниці.

Посадистість — повороткість рушниці при керуванні, яка залежить від балансу.

Мисливська рушниця

Мисливські рушниці за основними найбільш характер­ними ознаками класифікуються на:

гладкоствольні, нарізні, комбіновані;

дробові, кульові, кульодробові;

одноствольні, двоствольні, триствольні;

шомпольні й казнозарядні;

центрального бою і бокового вогню;

із зовнішніми курками, внутрішніми та з ударниками; однозарядні, багатозарядні та магазинні; з відкидними стволами, нерухомими та ковзними.

ОСНОВНІ ЧАСТИНИ ДРОБОВОЇ РУШНИЦІ

Стволи з прицільною планкою, мушкою, казенником. Стволи можуть бути різних калібрів: 12, 16, 20, 24, 28, 32-го із звуженням біля дульно­го зрізу або без звуження, з простою або вентилюючою прицільною план­кою, яка мало нагрівається.

Ствольна коробка — для з’єднан­ня всіх вузлів рушниці, замикання каналів стволів, вміщення ударно-спускового механізму, запобіжника.

Ложе — для зручності прицілю­вання та керування рушницею — складається з шийки гвинтівочної, пістолетної чи напівпістолетної фор­ми, приклада з виступом під щоку або без нього, гребеня та затильника з накладкою або амортизатором, який зменшує віддачу у плече при пострі­лі. Ложе виготовляють з горіха, бу­ка або берези.

Цівка править для зручності ке­рування рушницею під час стрільби, з’єднання стволів з ствольною короб­кою, допомоги зведення курків, ви­штовхування екстрактора з гнізда. У рушниць, які мають ежектори (ав­томатичні виштовхувачі стріляних гільз), останні вміщені у цівці.

Орієнтування на місцевості

Найкраще орієнтуватись за допомогою компаса, але можна визначити сторони сві­ту і за сонцем. Для цього треба пам’ятати, що:

о 6-й годині воно буває на сході;

о 9-й     » — на південному сході;

о 12-й    » — на півдні;

о 15-й    » — на південному заході;

о 18-й    » — на заході.

Визначають сторони світу також за місяцем. О 18-й го­дині повний місяць буває на сході, о 24-й — на півдні, а о 6-й — на заході. У першу чверть він буває о 18-й годині на півдні, а о 24-й — на сході; в останню чверть о 24-й годині — на сході, а о 6-й — на півдні.

Можна вночі визначити також сторони світу за допо­могою полярної зірки. Для цього знаходять сузір’я Вели­кої Ведмедиці, яке складається з семи зірок і нагадує со­бою ківш з ручкою. Полярна зірка завжди знаходиться на півночі, розташована на протилежному від «ручки» бо­ці сузір’я Великої Ведмедиці на уявній лінії, що прохо­дить через дві крайні (передні) зірки Великої Ведмедиці на відстані від останньої, в п’ять разів більшій, ніж від­стань між цими двома зірками.

Крім вказаних, є ще інші ознаки для визначення сто­рін світу. Наприклад, мурашники під деревами завжди розташовані з південного боку. На деревах і камінні мох та лишайники переважно ростуть на північному та пів­нічно-східному боках.

На деревах, особливо тих, що стоять окремо, гілки ро­стуть у напрямку вітрів, які переважають в даній місце­вості. Знаючи цей напрямок, по таких деревах можна орієнтовно визначити сторони світу. Роль компаса віді­грають також і деякі рослини. Наприклад, квітка соняш­ника завжди стежить за сонцем; вранці повернена на схід, о 12-й годині — на південь, а ввечері — на захід.

Визначаючи сторони світу, найкраще користуватись не однією ознакою, а кількома. Тому завжди треба запам’я­товувати найпримітніше ознаки, за якими можна зорієн­туватись в незнайомій місцевості.

Передбачення погоди

Для прогнозування погоди най­краще орієнтуватись на показання барометра. Якщо баро­метр протягом декількох днів повільно піднімається або ж стоїть незмінно високо (тиск більший 760 мм), можна чекати взимку тривалого морозу, влітку сухої, ясної або жаркої погоди. Коли ж барометр швидко і невпинно па­дає — слід чекати опадів та вітру. Якщо барометр по­вільно падає під час хорошої погоди — чекай тривалу не­году. Швидке зниження тиску повітря (барометр падає) показує, що треба чекати сильного вітру або навіть бурі. Коли під час низького тиску повітря немає дощу, також може бути буря.

Передбачити погоду можна і за народними прикмета­ми. Високі, білі, перисті та непрозорі хмари, що здають­ся непорушними у темно-голубому небі,— ознака встанов­лення ясної та сухої погоди. Якщо із заходу швидко наближаються перисті хмари, слід чекати негоди. Поя­ва «баранчиків», маленьких перисто-купчастих хмар, які нагадують хвилі на піску, також є ознакою довгої не­годи.

Купчасті хмари завжди розташовані ближче до землі, і тому здаються більшими, ніж перисто-купчасті. Якщо вони мають хвилеподібну будову, то це свідчить про бли­зьку негоду, а коли схожі на білі грудки, що поступово розходяться,— це ознака ясної і теплої погоди.

Якщо хмари пливуть великими купами, що нагадують стіжки сіна і в другій половині дня починають розходи­тись, слід чекати гарної погоди, якщо густішають — гро­зи. Коли купчасті хмари рухаються проти вітру, буде бу­ря, за вітром — погода покращав. Після хмарного дня зви­чайно буває тепла ніч.

Якщо сонце ввечері заходить не в хмари, то наступний день буде гарний. Низькі хмари, що з’являються взимку надвечір у тиху та ясну погоду, свідчать про наближення морозу. Помутнілий, блідий місяць передвіщає дощ, чис­тий і яскравий — ясну погоду. Якщо влітку навколо міся­ця помітне червоне кільце, буде дощ і сильний вітер.

Дуже яскрава веселка передвіщає непогоду. Чим вона зеленіша, тим більше випадає дощу, а коли вона дужо червона, буде вітер.

Під час ясної погоди напрям вітру несподівано змінився — чекай зміни погоди та опадів. Погіршання погоди та опадів слід чекати і в тих випадках, коли вітер надве­чір посилюється. Перед гарною погодою ніч завжди тиха. Передвісниками погоди також є туман і роса. Якщо туман починає оповивати вершини гір, слід чекати дощу, роз­сіювання його після сходу сонця передвіщає гарну погоду. Коли трава зранку суха, то надвечір буде дощ. Сильна ро­са звечора та вночі передвіщає погожий гарний день. Дріб­ний дощ перед сходом сонця свідчить про те, що буде гарна погода, а червона зоря — про вітряну погоду. Зоря на сході та заході сонця золотиста або .світло-рожева — без­умовні ознаки ясної погоди. Небо при заході яскраво-жов­того кольору — слід чекати сильного вітру. Якщо місяць обведений світлим ореолом — чекай дощу.

Яскраві зірки та світлий так званий Чумацький шлях — ознака гарної погоди. Бліді та сильно мерехтли­ві вранці зірки — ознака опадів та вітру. Якщо дим під­німається прямо доверху, буде ясний день, якщо дим йде донизу, наближається волога погода.

Мисливці часто передбачають погоду, використовуючи різні так звані живі барометри. Наприклад, собака ка­чається на спині, жаби гучно квакають, риба часто випли­гує з води, ластівки кружляють над самою землею — це ознаки наближення дощу.

Коники стрекочуть тільки у суху і сонячну погоду. Му­рашки перед ясною погодою старанно працюють і рухають­ся швидше, ніж звичайно.

Пташки безперервно співають — треба чекати гарної погоди. Якщо під час дощу на калюжах спостерігаються бульбашки, то він буде тривалим.

Взимку холодну погоду можна передбачити за пове­дінкою деяких птахів: ворона сидить на верхівці дерева — слід чекати морозу, горобці голосно цвірінькають — буде заметіль.

« Попередня сторінка